БЕЗВІ́СНИЙ, а, е. Нікому не відомий; незнаний. І піде між людьми розладдя, ворожнечі. Чи варт вона, безвісна Пріська з своєю безвісною нуждою, тії спірки? (Панас Мирний, III, 1954, 47); Багато їх у степу, цих безвісних, безіменних могил по чумацьких шляхах… (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 385).
БЕЗВІСНИЙ
Тлумачення слова