БЕЗВІДМО́ВНИЙ, БЕЗОДМО́ВНИЙ, а, е, рідко.
1. Який, не відмовляючись, робить, виконує що-небудь. Безвідмовні і меткі підручні, Що ти сам їх з року в рік ростив, — У варінні стали кращі учні (Микола Шеремет, Дружбою.., 1954, 25).
2. Який, не відповідаючи, мовчки слухає те, що йому говорять; мовчазний. Пожвавлювала його лише розмова з Ганною, чи, вірніш, його розповіді безвідмовній, уважній слухачці про себе (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 83).
3. спец. Який працює без перебоїв. Трактор цей був гусеничний, рідної марки, дужий, зграбний, солідний, безвідмовний і доброго характеру (Юрій Яновський, II, 1954, 134).