БЕЗУСТА́ННИЙ, а, е. Який ніколи не припиняється; безперервний, постійний. Їй докучила самота у хаті-пустці, хатня безустанна робота (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 65); Безустанне зміцнення табору соціалізму, братерської дружби і взаємодопомоги між соціалістичними націями — запорука збереження миру й безпеки (Радянська Україна, 1.XI 1956, 1).
БЕЗУСТАННИЙ
Тлумачення слова