БЕЗПРОБУ́ДНИЙ, а, е. Те саме, що непробудний. Опочивав сном тихим, безпробудним (Словник Грінченка); Поміщик Золотарьов спинився перед Сашком, дивлячись на нього мутнуватими очима безпробудного п’янички (Юрій Смолич, Світанок.., 1956, 39).
БЕЗПРОБУДНИЙ
Тлумачення слова