БЕ́ЗМІН, а, чол. Ручна важільна або пружинна вага; кантар. Тихон достав [дістав] хліб, покраяв на шматки і на безмені [безміні] порозважував (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 130); — Оце бігав до Калини Кавунової по безміна у — швидко сказав учитель і вийняв з кишені старовинну мідну вагу (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 431).
БЕЗМІН
Тлумачення слова