БЕЗКЛО́ПІТНИЙ, а, е. Який нічим не клопочеться, якого ніщо не турбує; безтурботний. Безклопітна людина;
// Не обтяжений клопотом, турботами. Безклопітному життю старого Чирика цієї весни настав кінець (Юрій Збанацький, Мор. чайка, 1959, 225);
// Який виражає безтурботність. Ніжний чорний вус вирізняється на поголеному і безклопітному обличчі (Іван Ле, Мої листи, 1945, 133).
БЕЗКЛОПІТНИЙ
Тлумачення слова