БЕЗБО́ЯЗНИЙ, а, е. Який не боїться небезпеки; сміливий, хоробрий, відважний. Князь Ярема метнув своїми зеленуватими очима на приведеного Богуна і мимоволі довго милувався цим безбоязним, відважним козаком (Яків Качура, Вибр., 1953, 10);
// Який відзначається безстрашністю. Вся молодіж любила Максима за його вдачу, за веселий, безбоязний норов (Панас Мирний, II, 1954, 113).
БЕЗБОЯЗНИЙ
Тлумачення слова