БАРА́НЯЧИЙ, а, е.
1. Прикм. до баран 1, 2. На гіллях висіли обідрані волові й баранячі туші (Олекса Стороженко, I, 1957, 397); — Але я.. ще раз помажу тобі очі баранячим лоєм (Олесь Донченко, I, 1956, 137);
// Зробл. з хутра барана. Мефодій тут же скинув свою напівоблізлу баранячу шапку (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 345);
// Приготовлений з баранини. Баранячі котлети.
2. Такий, як у барана. Шепелявий Гаврило перелякано дивився на нього п’яними баранячими очима (Петро Козланюк, Сонце.., 1957, 44).
♦ У баранячий ріг зігнути (скрутити) — примусити кого-небудь бути сумирним, покірним. — А що може вдіяти Нехльода, коли ми всі згуртуємось. — Доки згуртуємось, то він тебе в баранячий ріг зігне (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 117); [Бобочка:] Дама з таким характером в одну мить скрутить вас у баранячий ріг (Вадим Собко, П’єси, 1958, 356).