БАЛКО́Н, а, чол.
1. Прибудована до зовнішньої стіни будинку на повній висоті площадка, огороджена поручнями (або низькими стінками) і сполучена дверима з внутрішнім приміщенням. Скляні двері виходять на великий балкон з видом на море (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 403); На нашім другім поверсі Балкон неначе сад, — Пахучі квіти в горщиках 1 дикий виноград (Ігор Муратов, Піонер. слово, 1951, 101).
2. У театрі — місця для глядачів у середніх і верхніх ярусах. Катя й Оленька оглядали ложі обох ярусів, крісла, стільці, балкон (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 226).