БАКЕНБА́РДИ, ард, мн. (одн. бакенбарда, и, жін. і заст. бакенбард, а, чол.). Борода від скронь вздовж щік до виголеного підборіддя. Панок, що перший збив йому циліндер з голови, вже хопив його за довгі бакенбарди обома руками (Іван Франко, III, 1950, 312); Сіверцев замислився. Його хлоп’яче обличчя, обрамлене ранніми бакенбардами, одразу стало старшим (Олесь Гончар, III, 1959, 241).
БАКЕНБАРДИ
Тлумачення слова