БАГАТЕ́НЬКО, присл., розм. Досить багато. Раз, увечері, зійшлися [офіцери].., і багатенько їх (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 455); А коней під повітками стояло багатенько, не одна сотня (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 234).
БАГАТЕНЬКО
Тлумачення слова