АУДИ́ТОР, АВДИ́ТОР, а, чол., заст.
1. У дореформених семінаріях — учень, призначений учителем перевіряти, як вивчили урок його товариші. Перевели мене в семінарію, зачув я волю. Дивлюсь, авдиторів немає, греки та латини валяються в нас під ліжками (Нечуй-Левицький, I, 1956, 127).
2. дорев. Прокурор.