АДЖЕ 1, част.
1. Уживається на початку речення для підсилення висловлюваної думки; та ж, тож. — Хіба мій батько панський був? Адже він — москаль! — каже, здивувавшись, Чіпка (Панас Мирний, II, 1954, 63); Адже це уже не дивно, що ми твердо, супротивно, владно устаєм (Павло Тичина, I, 1946, 195).
2. у сполуч. з ж, діал. Уживається як стверджувальна частка при відповідях; так, авжеж, звичайно. — Чи ти підеш туди? — Адже ж! (Словник Грінченка).
АДЖЕ 2, спол. Поєднує підрядне речення причини з головним; тому що, бо. Я старався заспокоїть себе: адже то були звичайні господарські розмови, які ведуться скрізь (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 358); Зовсім нема чого ставити питання про перемогу того чи іншого діалекту, адже літературна мова мусить витворитись з усіх діалектів (Леся Українка, V, 1956, 126).